Ключі весни

Останні подихи холодної зими

І ковдрою подекуди сніжок лежить,

Але до сонечка галявини малі

Вже гріються, розтопиться, ще мить.

І з-під землі листочки простягає

Весняний первоцвіт - то ключ весни,

До літа він нам двері відчиняє

Ще й гомонить:"Весна іде, не спи!"

Коли зігріє сонце всі луги,

Розквітне первоцвіт жовтогарячим цвітом

Та й привітається із небом голубим,

Щирим і життєрадісним привітом.

Покличе бджіл, бо ж медоносний він,

Щоб сила лікувальна не пропала.

За це йому від усіх людей уклін,

Бо нам здоров'я не бува замало.

Багато є народів на землі,

Що знають про цілющу силу первоцвіту.

То ж бережім цей особливий дар і ми,

Щиро дарований природою для світу.

                                     Прокоп'як Роман