Зустріч із краплями дощу

Було це давно. Троє приятелів - Олег, Данило, Назар вирішили поїхати відпочити у гори.

День видався чудовим. По небу пливли, наче лебеді, голубі - голубі хмаринки, які іноді закривали сонечко, яке весело сміялося на небі та зігрівало усіх своїм теплом.

Друзі вирушили далеко в гори. Незчулися, як почало смеркати. Сміливці не розгубилися. Вони розпалили вогнище та просиділи біля багаття до ранку.

Зоряна ніч промайнула швидко.

Вранці хлопці побачили, що опинилися недалеко від Долини Нарцисів. Підійшовши ближче, вони побачили, що мільйони білих квітів - красунь були вкриті срібними крапельками дощу, які, як видалося друзям, вміли розмовляти.

-Невже крапельки ожили?-запитували один в одного здивовані хлопці.

-Так, ми завжди були живими, мандрували усім світом, допомогали народам, котрі потребували допомоги.

-Як ви опинились тут, на Україні?

-Знаєте, ми довго мовчки спостерігали за долею вашої Батьківщини, раділи та сумували разом із нею. Ми зрозуміли, що їй потрібна і наша особлива допомога, бо на її кордони «простягає чорну лапу» інша країна.

Ми змиємо ту чорну тугу, ми оживимо цей край, щоб там засяяло світло Миру, Добра і Правди. Ми допоможемо їй! Вірте, що скоро з журбою обніметься радість, бо Україна – єдина, мирна країна!!!

Приятелі ще довго згадували несподівану зустріч із крапельками дощу.

     Король Андрій, учень 6 класу