наш рідний край

Землі Миколаївщини заселені з найдавніших  часів. Печерний комплекс на Приймі є одним з найдавніших поселень людини на території України (30-20 тис. до н.е.). Археологами досліджено 9 поселень доби мезоліту (ІХ-ІV тис. до н.е.), 15 поселень доби неоліту (III тис. до н.е.) та 10 поселень епохи бронзи (II тис. до н.е.). Знайдено також пам'ятники, які відносяться до періоду раннього заліза. Територія району у І-ІІст. була рубежем розселення носіїв липицької і пшеворської культур. З ІІ-ІV ст. походять знахідки римських монет. У VІІ-Х ст. територія району знаходилася у складі Великої Хорватії, а після її розпаду хорватського князівства требовлян, центр якого знаходився у Стольську (нині с.Стільсько). У 992р. Стільсько було здобуто військами київського князя Володимира Святого і ці землі ввійшли до складу Київської Русі. 3 1084 р. територія входила до складу Звенигородського князівства, пізніше Галицького і Галицько-Волинського князівства та королівства Русі (до 1434 р). Землі за Дністром у 1403-1442 рр. входили до Жидачівського князівства, а решта земель до Дроговизького староства. 31434 р. територія нинішнього району ввійшла до Руського воєводства королівства Польщі (землі Жидачівського князівства у 1442р.), де перебували до 1772р. У1772-1918рр. ця територія ввійшла до королівства Галіції та Лодомерії, яке було включене до Священної римської імперії (до 1806 р.), Австрійської (1806-1863) та Австро-Угорської імперій. Пізніше Миколаївщина перебувала у складі ЗУНР(1918-1919), Польщі (1919-1939) та Радянського Союзу.

Миколаївський район розташований у південно-східній  частині Львівської області і  межує на півночі з Пустомитівським, сході і південному сході - з Жидачівським, північному сході - з Перемишлянським, півдні - Стрийським, заході - Дрогобицьким та Городоцьким районами. Протяжність району зі сходу на захід -  36,5 км, з півночі на південь – 34,5 км. Площа території району 675 кв.км, що складає 3,2 % території області. В районі нараховується 57 поселень, в т.ч. місто і селище міського типу. Сільські поселення об’єднані у 25 сільських рад. Адміністративним і культурним центром району є м.Миколаїв  (17,5 тис.населення), засноване на підставі локаційного привілею від 20.02.1570 року.

Населення району  63,5 тис. осіб (станом на 01.01.2010 р.), в т.ч  сільського 46 тис.осіб. Населення району багатонаціональне (українці, росіяни, поляки, білоруси, євреї та інші), але домінуюча складова (понад 97 %) – українці.
Економіка
Район промислово-аграрний. Пріоритетною галуззю промисловості є виробництво будівельних матеріалів: цементу, цегли силікатної і керамічної цегли, вапна, кахелю, збірного залізобетону, облицювальних, дорожніх і тротуарних плиток, будівельного піску та будівельних сумішей; багаті надра на  будівельну сировину:  пісок, камінь, вапняк, глина.
Найбільші підприємства промислової галузі: ВАТ «Миколаївцемент» концерну «Ляфарж», ВАТ «Розвадівбудматеріали», ЗАТ «Роздільський керамічний завод», ВАТ «Миколаїв-Львівський КБК», ТзОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік Україна» і інші (всього 19 промислових підприємств).

Церква розташована на підвищенні. Місце видне, адже з трьох сторін обмежене крутим рельєфом. Дерев`яна церква відразу зацікавлює не типовими формами і кольорами. Будівля видовжена і вузька, складається з трьох зрубів, з яких зруб нави має незначні виступи, які накриті окремими стрімкими дахами. До вівтаря з півдня та півночі прибудовані ризниці, причому ризниця з північної сторони піднята на фундаменті та накрита окремим дахом, а з південної - менша по висоті, має накриття суміщене з піддашшям. Цей елемент церкви (піддашшя) у даному випадку проходить у двох рівнях - навколо бабинця піднятий вище, навколо нави і вівтаря - нижче. Головний вхід у святиню дуже акцентований: біля дверей намальовані великі зображення введення Пр. Богородиці у храм і св. Миколая, стіна пофарбована у помаранчевий колір. Поверхні зовнішніх стін церкви вертикально шальовані дошками, а вище піддашшя - дошками з лиштвами. Будівля накрита трисхилим дахом, гребінь якого завершують дві вежі з маківками ( над вівтарем подвійні ). На захід від святині розташована дерев`яна двоярусна дзвінниця, накрита пірамідальним дахом. Біля огорожі церковного подвір`я стоять два хрести, між якими - маленька символічна дерев`яна капличка.