| присвячується річниці Голодомору 1932-1933рр.
Зроніть сльозу. І хай не згасне свічка. Згадайте нас. Ми також тут жили! І мали гордо зватись - українці, Але в землі житами проросли... Зроніть сльозу. Бо не було в нас сліз, Коли вмирали, ідучи селом, Коли просили хліба в батька й неньки І від безсилля гнулися чолом. Заплачте! І згадайте в цю хвилину Тих, хто зазнав голоднії роки. І Господу, упавши на коліна, За нас промовте стиха молитви. Заголосіть, щоби усі почули, І донесіть у кожен кут Землі Великий біль і горе України: Закопували нас, хоч ми були живі... • • • Плаче ненька Україна, Як згадає ті роки, Коли люд стогнав від болю І від "братньої" руки. Пухли діти в рідній хаті. Їсти зовсім не було. І з розпуки, зголодніле, Вимирало все село. Хоч би крихта десь вціліла, Щоб життя урятувать. Щоб не їла мати сина, Щоб живих не катувать. ... Плаче ненька, гірко плаче. В серці рана ще жива. Кровоточить, болем б´ється, Бо ж вона все пам´ята!
| 
Тужанівська ЗОШ І-ІІ ст.
