ГОЛОДОМОРДивлюся на хлібину на столі -
Таку смачну, духмяну, пришну...
А почуття - в непроханій сльозі,
Бо подумки мандрую
У тридцять третій рік зловіщий.
Повсюди стогін, сморід,крики,
Блукають люди, мов безликі.
Ще й ніде правди діти,
Що попід тином - мертві діти.
Гине люд в нестерпних муках.
Напівживі ховають мертвих.
А їм ще жити й жити!
Навіщо голод цей було творити -
Щоби скорити націю і силу,
Любов до волі невгасиму,
Приборкати незламний дух,
Вогонь, що в серці не потх?!
...Тож не зміліє пам´яті ріка.
Вовік пала негаснуча свіча.
Ми ж помолімось, щоб ніколи
Не повторилися такі голодомори.
Кохан Софія, працівниця школи
Тужанівська ЗОШ І-ІІ ст.
